Парк відкритий ЩОДНЯ з 9:00 до 18:00!Будинок-резиденція "Хонка" працює щоденно, окрім понеділка (санітарний день).

Парк відкритий ЩОДНЯ з 9:00 до 18:00!Будинок-резиденція "Хонка" працює щоденно, окрім понеділка (санітарний день).

Історія парку-пам’ятки «Межигір’я»

Сучасний парк-пам’ятка «Межигір’я» постає на землі, чия історія сягає глибини тисячоліть. Це історія місця, що століттями зберігало дух свободи, сили і віри. Від найдавніших поселень до козацької святині, від знищеного монастиря до сучасного парку — ця земля пам’ятає багато. І кожен етап її минулого залишив тут свій слід — у ландшафті, архітектурі, у спогадах і переказах.У цій статті ми запрошуємо вас пройти разом шляхами історії Межигір’я — щоб краще зрозуміти, чому це місце і сьогодні несе особливу силу.
Заснування монастиря
За легендами, перший монастир на цій території було засновано ще за часів Київської Русі. Одна з них розповідає про його створення грецькими монахами у 886 році.Про стан монастиря до початку XVI століття збереглося мало відомостей. Однак у 1523 році була видана королівська грамота на його відновлення та організацію монастирської общини у Межигір’ї.У 1610 році Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир отримав статус ставропігіального, тобто підпорядковувався безпосередньо константинопольському патріарху.Одне з перших зображень Межигір’я маємо завдяки малюнку голландського художника Абрагама ван Вестерфельда, зробленому у 1651 році. Через 14 років у монастирському комплексі сталася велика пожежа. Після цього монастир було відновлено у вигляді кам’яних будівель.

Illustration

Мал. 1. Зображення Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря у 1651 році (автор Абрагам ван Вестерфельд)

Монастир і Запорізька Січ
З другої половини XVII століття Межигірська обитель стала військовим монастирем Запорізької Січі. Згідно з домовленістю між Військом Запорізьким та Києво-Межигірським монастирем, тут готували священнослужителів для служби на Січі. Монахи ж організували шпиталь та лікували поранених козаків.
Кожен козак вважав за честь відвідати «Білого Спаса», як поетично називали монастир, або навіть доживати тут свого віку. На території Межигір’я було козацьке кладовище, де, зокрема, поховано козацьку старшину: Євстафія Гоголя, Самійла Самуся та інших.

Опис 1777 року

До маєтностей монастиря в цей період належали багато навколишніх містечок та сіл: Вишгород, Лютіж, Нові та Старі Петрівці, Борки, хутір Валки та інші.
За описом 1777 року, на території монастиря було п’ять церков:
Кам’яні: Спасо-Преображенський собор і Петро-Павлівська церква з дзвіницею;
Дерев’яні: Святого Духа, Микільська трапезна та Благовіщенська церква.

Києво-Межигірська фаянсова фабрика

Після скасування Запорізької Січі у 1775 році монастир почав занепадати. У 1787 році, під час візиту Катерини ІІ до Києва, сталася пожежа, що знищила більшість дерев’яних будівель. Це надовго зупинило розвиток Межигір’я як релігійного центру.
Наприкінці XVIII століття тут виявили поклади білої глини (каоліну), і на території монастирського комплексу заснували Києво-Межигірську фаянсову фабрику. Мануфактура діяла з 1798 по 1877 рік. Вироби відзначалися якістю, яскравою поливою та об’ємними візерунками. Їх називали “гіпюровими” або “million de fleurs” — «мільйон квітів».

Illustration

Мал. 2. Експозиція Києво-Межигірського фаянсу у Національному музеї історії України

Шевченко і Межигір’я
У 1840-х роках Межигір’я відвідав Тарас Григорович Шевченко. Його малюнок монастиря дозволяє уявити, як він виглядав у той період. Згадки про Межигір’я зустрічаються в його поемах «Чернець», «Невільник» та інших.

“…Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.
А за ним і товариство
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами…”

Т.Г. Шевченко, поема «Чернець»

Illustration

Мал. 3. Вигляд монастиря у 1840-х роках (автор Т.Г. Шевченко)

Подальша історія
• 1884–1919 — монастир діяв як чоловічий, згодом — як жіночий, підпорядкований Покровському жіночому монастирю в Києві;
• 1919 — більшовики відкривають на території монастиря керамічну школу, яка згодом стала технікумом, де викладали учні Михайла Бойчука;
• 1931 — технікум переведено до Києва та перейменовано на Український технологічний інститут кераміки та скла;
• 1933–1934 — у будівлях монастиря діяв будинок відпочинку, де перебували Андрій Малишко, Павло Тичина, Олександр Довженко, Лесь Курбас та Микола Куліш.

Illustration

Мал. 4. Києво-Межигірський монастир наприкінці XIX — на початку XX століття

Радянське Межигір’я
У 1934 році столиця Радянської України переїжджає із Харкова до Києва. Разом з нею переїжджають багато функціонерів та партійних чиновників. Територія Межигір’я була обрана для будівництва урядових дач для перших осіб Радянської України. В квітні  1935 року уряд Радянської України випустив два укази. Перший з них говорилося про обмеження доступу на територію Межигір’я, окрім тих для кого тут будувалися дачі та  тих хто мав працювати на цих дачах.
Другий указ говорив про те, що уряд виділяє кошти для знесення будівель Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Після чого будівлі монастиря були знищенні, а територія майже 80 років була закритою де в різні періоди мали власні дачу П. Постишев, С. Косіор, М. Хрущов, В. Щербицький та В. Янукович.

Illustration

Мал. 5. Маєток Косіора у Межигір’ї

Сучасність
Після втечі Януковича 21 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, територія Межигір’я знову стала відкритою. Уже наступного дня після втечі сюди зайшли активісти, які згодом утворили громадську організацію для догляду за парком.
У липні 2023 року Верховна Рада ухвалила рішення про створення державного парку-пам’ятки «Межигір’я».
Сьогодні, це об’єкт Природно-заповідного фонду – ДП “Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Межигір’я”, що підпорядковується Міністерству охорони довкілля та захисту природних ресурсів України.

Режим роботи парку

• Зимовий період (від 1 листопада до 30 квітня): з 09:00 до 18:00
• Літній період (з 1 травня до 31 жовтня): з 09:00 до 21:00
• Без вихідних

Список використаних джерел

1. Самойленко Г.В. Іна оновленій землі… (Межигір’я та Нові Петрівці в історико-суспільному та культурному вимірах). Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2023 рік;
2. Герасименко Н. Межигір’я: сторінки історії. - К.: ТОВ “Видавництво “Кліо”, 2018. - 232 с.: іл.;
3. Антиквар. Журнал про мистецтво та колекціонування. Традиції і стиль. До 220-річчя заснування Києво-Межигірської фаянсової фабрики, ТОВ “Вістка”, Національний музей історії України 2019;
4. Пироженко І.В. Черняков І.Т. Вишгород. Межигір’я. Науково-популярна література. - Київ: Українська видавничо-поліграфічна компанія “ЕксОб” 2007. - с.176;
5. Ковальська Л., Присталенко Н., Михайло Бойчук: альбом, Галерея - 2010 -282 с.;
6. Кашеварова Н.Г. З історії радянського повсякдення другої половини 1930-х років: межигірські дачі партійних функціонерів за німецькими даними 1943 р. [Електронний ресурс] / НАН України. Інститут історії України. ‒ К., 2018. – 36 с. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/item/0014189.