Шафран Гейфеля(Крокус Гейфеля, Crocus heuffelianus Herb.)
Перші яскраві барви після зими. Квіти різних видів можуть бути жовтими, фіолетовими, білими, і навіть стали основою для всесвітньо відомої спеції — шафрану. Відомо 70 видів, поширених переважно на Середземномор'ї; на території України - 9. Період цвітіння — весна або осінь (залежно від видової приналежності рослини). Трав’яниста бульбоцибулина рослина 10-19 см заввишки, геофіт, весняний ефемероїд. Листків 2-3 штуки, вони лінійні з загорнутими краями. По центру кожного листка пролягає поздовжня срібляста смужка. Стебло дуже вкорочене, тому здається, що листки й квітки виходять безпосередньо з бульбоцибулини. Квітки зазвичай поодинокі, інколи зібрані по 2-3 штуки. Оцвітина проста, віночкоподібна. Пелюсток 6, вони фіолетові (зрідка — білі), причому пелюстки зовнішнього кола дещо темніші, ніж внутрішнього. На поверхні кожної пелюстки є дві плями темнішого відтінку. Початок цвітіння часто настає, коли ще на галявинах лежить сніг. Плід — тригнізда коробочка. Розмножується насінням, рідше бульбоцибулинами.

Підсніжник (Galanthus nivalis)
У народі підсніжник називають «молочною квіткою» або «сніговим дзвіночком». Ця багаторічна квітка росте у листяних лісах та чагарниках у Карпатах та західних лісових та лісостепових районах. Є дуже цінною декоративною рослиною з отруйною цибулиною. Підсніжник білосніжний, або підсніжник звичайний — багаторічна трав’яниста рослина заввишки 8-15 см, яка одна з перших квітує у нашій флорі. Рано навесні з’являються з-під снігу молоді згорнуті листочки. Згодом над двома листочками підіймається циліндричне стебло з тендітною звислою квіткою. Квітка — сніжно-біла, з шести пелюсток — трьох зовнішніх та трьох внутрішніх, з зеленою смужкою по краю. Квітує підсніжник білосніжний у березні — квітні, в теплі зими може з’являтись у лютому, навіть фіксувався у січні. Підсніжник належить до групи весняних ефемероїдів — рослин із коротким періодом активності. Вже в кінці травня надземна частина відмирає, а під землею залишається лише цибулина до наступної весни. Розмножується підсніжник цибулинками та насінням. Підсніжник білосніжний занесений до Червоної книги України.

Пролісок (Scilla) — рід багаторічних цибулинних трав'янистих рослин родини Холодкові (Asparagaceae). Ця рослина має багато народних красивих назв, серед них: небовий ключ, скоролісок, проліска (жіночий рід), проліс, просерен (просерень), підсніжка, первоцвіт, синьоокі, синетка, синій підсніжник, небесник, рястик, зілля голубе. Стебло у цієї рослини безлисте, цибулина яйцеподібна, 2–3 см у діаметрі. Листки лінійні, відходять від основи стебла. Квітки двостатеві, правильні, блакитні, сині, зрідка рожеві, білі, поодинокі або в китицях, розташовані на верхівці стебла. Плід — коробочка. Квіти розміщені на довгих прямих квітконіжках. Розмножується проліска цибулинами — дітками й самосівом. Насіння розноситься лісовими мурашками. Відомо близько 90 видів пролісків роду Scilla, поширених у помірних і тропічних областях Землі — у Європі, Азії, Африці, Північній та Південній Америці. В Україні відомо 3 види цієї рослини: проліска осіння (Scilla autumnalis) — росте в степах на Півдні України та в Криму; проліска дволиста (Scilla bifolia) — зустрічається в розріджених байрачних і заплавних лісах і чагарниках; проліска поникла, або сибірська (Scilla sibirica) — в лісах і на узліссях. Усі вони є рідкісними видами. 

Білоцвіт весняний (Leucojum vernum)
Поруч з підсніжником на лісових галявинах можна часто зустріти зовні схожого на нього побратима — білоцвіт весняний. В народі цю квітку називають «скороспілка весняна», «лісовий нарцис», «жовтка». Ця квітка розцвітає однією з перших на початку весни, а ще у неї на пелюстках є жовті вкраплення. Головне призначення цих плям — показувати запилювачам шлях до нектару. Ця ранньовесняна квітка людям відома ще з давніх-давен. Часто її зображення можна зустріти на родових гербах, поштових марках. У XXI ст., білоцвіт весняний опинився під загрозою зникнення, охороняється законом та занесений до Червоної книги України. Білоцвіт весняний належить до ефемероїдів — впадає у літній спокій. Цибулькова багаторічна рослина з широколанцетним, яскраво-зеленим, блискучим листям до 14-16 см довжиною. Цибулина яйцеподібна, довжиною 3-3.5 см та шириною 2-2.5 см. Квітконоси до 15-16 см заввишки. Квітки окремі або по декілька у верхівкових суцвіттях зонтика, пониклі, дзвоникоподібні, довжиною 2.5-3 см та діаметром — 3 см, з приємним ароматом. Оцвітина біла з шести однаково розділених пелюсток, на кінці кожної пелюстки є жовто-зелена пляма. Цвіте з кінця березня. Тривалість цвітіння 25 днів. Плід — м'ясиста коробочка.

Зірочки жовті (Gagea lutea)
Українською назвою рослина завдячує зовнішній подібності своєї квітки до зірки. Завдяки ж англійському ботаніку Джону Беллендену Кер Голеру міжнародну наукову назву роду рослина отримала на честь голландського вченого Фоми Гаге — Gagea, який першим детально описав цю культуру в середині XVII ст.Зірочки жовті (Gagea lutea), часник жовтий, цибулька гусяча) — це багаторічна гола невисока (від 10 до 30 см) цибулинна лікарська рослина, яка належить до родини лілійних. Зірочки жовті складаються з однієї видовженояйцеподібної цибулини сірувато-бурого відтінку. В рослини прямостійне, розгалужене у верхній частині стебло. Між суцвіттям та основою стебла відсутнє листя, а єдиний прикореневий листок — плоский, широколінійний, шириною від 6 до 12 мм, з ковпачком, з відтягнуто-загостреним вершком. Квіти зірочок жовтих правильні, двостатеві, розташовані в зонтикоподібному суцвітті, що складається з 3-7 (іноді до 12) квіток. Суцвіття має при основі два супротивних листки з павутинисто-опушеними краями листками. Оцвітина цієї рослини шестичленна, віночкоподібна, проста, зеленувато-жовтого кольору. Плоди зірочок — сферичні коробочки, цвіте ця трава березень-квітень.Тендітний ефемероїд є прекрасним ранньовесняним медоносом і має безліч чеснот: продуктивність цукру — 7-10 кг/га, а концентрація його у нектарі 53,3%; цибулина містить ефірну олію зі значним вмістом сірки; відваром цибулин лікують бронхіальну астму, гепатит, водянку; свіжим листям та подрібненими цибулинами лікують рани та нариви; завдяки високому вмісту вітамінів всі частини рослини вживають у їжу, додаючи до перших страв і салатів.

Ряст (Corydalis)
Один із найпоширеніших ранньовесняних видів у наших лісах. Найпоширеніший представник — ряст Галлера (синоніми ряст щільний, ряст ущільнений, ряст бульбистий) (Corydalis solida) — росте у світлих листяних лісах і по чагарниках. Знайдено в урбанізованих екотопах (парки, напівприродні ділянки). Поширений на Поліссі, у Лісостепу і Степу. Як і у всіх ефемероїдів, у рястів (Corydalis) надземне життя коротке: вже до травня вони встигають прорости, зацвісти й дати насіння. Далі ці рослини живуть в землі, де формують бульби. А з насінини ряст починає цвісти тільки на четвертий-п'ятий рік життя. Ціниться як лікарська рослина і використовується в традиційній та народній медицині. Але велика кількість різних сильнодійних алкалоїдів, фітонцидів, дубильних речовин та кумарину робить її надзвичайно токсичною, тому використовувати потрібно її дуже обережно, а краще взагалі не займатись самолікуванням. В давні часи в українців був звичай: як зацвітав ряст — топтати його цвіт, що означало просити в Бога здоров'я і життя. Хто це зробив, то набирався у природи життєвої сили й неодмінно доживав до наступної весни здоровим.

Анемона (Anemone) 
Рід рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae), що налічує понад 60 видів, які поширені майже космополітично, особливо в помірному кліматі північної півкулі. Наукова назва роду походить від грец. anemos, що в перекладі означає «вітер». Цим підмічено зв’язок періоду весняних вітрів з цвітінням певних видів роду. В Україні зростає п’ять видів, найпоширенішими з яких є анемона жовтецева (Anemone ranunculoides), росте в листяних та мішаних лісах, має жовті квіти, та анемона дібровна (Anemone nemorosa), росте в листяних та мішаних лісах, має білі квіти.