Cladosporium — рід грибів родини Davidiellaceae. Класифіковано у 1816 році. Більшість представників роду є звичайними сапротрофними, широко розповсюдженими грибами, хоча трапляються також фітопатогенні, ендофітні, фунгіфільні гриби, патогени людини та тварин. Види цього роду часто присутні у пробах повітря, ґрунту, харчових продуктів, різних фарб, текстилю та інших матеріалів. Види C. sphaerospermum та C. cladosporioides домінують в грибних комплексах, що руйнують мармурові пам'ятки культури, будівельні матеріали. Представники роду можуть викликати алергічні захворювання, є звичайними забруднювачами в клінічних лабораторіях.

Penicillium (укр. пеніцилій, пеніциліум, а також пеніцил — рід грибів родини Aspergillaceae. Назва вперше опублікована 1809 року. А. Флемінг, вивчаючи стрептококів, вирощував їх на живильному середовищі в чашках Петрі. На одній з чашок разом зі стафілококами виросла колонія цвілевих грибів, навколо якої стафілококи не розвивалися. Зацікавившись цим явищем, Флемінг виділив культуру гриба Penicillium notatum. Виділити речовину, що пригнічує ріст стафілококів, вдалося тільки в 1940 р. оксфордскій групі дослідників. Отриманий антибіотик був названий пеніциліном.

Триходерма (Trichoderma) — рід грибів родини Hypocreaceae. Назва вперше опублікована 1794 року. Ці ґрунтові гриби використовуються в якості біологічних заходів боротьби зі збудниками хвороб сільськогосподарських рослин. Наприклад, ґрунтовий гриб триходерма деревна (Trichoderma lignorum) успішно використовується проти фітопатогенів гриба вертіцілл даліе (Verticillium dahliae) - збудника зав'ядання бавовнику та інших рослин. Для боротьби з ґрунтовими патогенами рослин створено препарат триходермін, що складається із спор і міцелію гриба триходерма і субстрату, на якому гриб вирощувався (найчастіше торфу). Також гриби цього роду використовують як деструктор рослинних решток — препарат, який сприяє пришвидшен-ню розкладання рослинних решток у ґрунті. 

Rhodotorula — рід грибів родини Sporidiobolaceae. Назва вперше опублікована 1927 року. Rhodotorula glutinis — типовий вид роду Rhodotorula, базидіоміцетного роду рожевих дріжджів, який містить 370 видів. Гетерогенність роду ускладнила його класифікацію, оскільки було визнано п'ять різновидів; однак станом на 2011 рік усі вони вважаються представниками одного таксону. Гриб є поширеним колоністом тварин, харчових продуктів та матеріалів навколишнього середовища. Він може спричиняти опортуністичні інфекції, зокрема інфекцію крові, при наявності значного основного захворювання. Його використовують у промисловості для виробництва каротиноїдних пігментів та як засіб біоконтролю після збиральної псування фруктів.
Rhodotorula glutinis – це аеробні дріжджі, що характеризуються рожевими, гладкими колоніями вологого вигляду. Розмноження зазвичай відбувається шляхом багатополярного брунькування, хоча іноді утворюються псевдогіфи. Статеве розмноження відбувається за допомогою базидіоспор, що виникають з теліоспори, що розвивається з міцеліального затискача. Відмінною рисою виду та його близьких родичів є інтенсивні жовті та червоні пігменти, що утворюються під час росту на більшості субстратів.

Мукор (від лат. mucor — пліснява, цвіль) — рід нижчих грибів, що належать до порядку мукоральних класу зигоміцетів. Зустрічаються у ґрунті, харчових продуктах, рослинних і тваринних рештках. Деякі мукори є паразитами фруктів, насіння тощо. Існує багато видів мукора, і всі вони мають свої особливості. Наприклад, Mucor mucedo часто зустрічається на гнилій органічній речовині, тоді як Mucor racemosus любить місця з високою вологістю. Вони можуть рости практично всюди, де є органічна речовина для живлення.
Цей грибок має спори, які дуже легко поширюються повітрям. Це робить його справжнім мандрівником. Коли умови стають сприятливими, спори проростають і утворюють колонії, які ми бачимо як цвіль. Хліб із білою або сірою цвіллю – це цілком можливо, що це мукор. Мукор не тільки викликає псування продуктів, але й може бути небезпечним для здоров’я. Його спори, потрапляючи в дихальні шляхи, можуть викликати серйозні захворювання, особливо у людей з ослабленою імунною системою.